Спільна заява співзасновниць, колишніх членкинь команди та спільноти.
Українська Феміністична Мережа без Мережі
1️⃣ Що це за заява?
Цим текстом ми вперше заявляємо про тривалу кризу в Мережі, що спричинила кардинальні зміни в складі команди, структурі та цінностях організації. Ми доклали всіх зусиль для вирішення конфлікту, але змушені констатувати, що шляхи більшості організації та її керівництва розійшлися. Ми прагнемо справедливого вирішення конфлікту та шукаємо підтримки для продовження нашої діяльності.
2️⃣ Що це за організація?
«Українська Феміністична Мережа за Свободу і Демократію» — громадська організація, створена у 2022 році у відповідь на вторгнення Росії, щоб артикулювати наше право на спротив та висвітлювати гендерні досвіди війни. Два роки ми надавали гранти низовим активіст_кам, будували феміністичну спільноту, адвокатували інтереси руху та створювали унікальні аналітичні тексти.
3️⃣ Хто писали цю заяву?
Це звернення колишніх членкинь команди: координаторки з адвокації Оксани Потапової, координаторки з розбудови спільноти Лесі Берездецької, головної редакторки Ганни Манойленко та комунікаційної менеджерки Інги Дараселії. До заяви долучилися також низові активіст_ки, які були партнерами й активними учасни_цями Мережі. Перелік підписант_ок наведено в кінці.
Виконавча директорка та за сумісництвом грантова менеджерка Анастасія Чеботарьова, а також фінансова менеджерка Юлія Гакова до заяви не причетні.
4️⃣ З чого все почалося?
Спочатку організація працювала на принципах горизонтальності: рішення приймалися колективно, а керівні посади були формальністю. Однак у квітні 2024 року управління почало односторонні зміни на розширення повноважень формального керівництва, порушуючи попередні усні домовленості. Був представлений бюджет, де дві членкині команди пропонували собі виплати в 1,5 раза вищі, ніж в інших.
Після невдалих спроб узгодити критерії розподілу сум, фінансова менеджерка заявила, що «бюджет заблоковано». Це зупинило виплати членкиням команди та фінансування всіх напрямів, окрім грантового менеджменту та розбудови спільноти.
5️⃣ Що було зроблено для вирішення конфлікту?
Команда розпочала процес медіації, який тривав 8 місяців — з травня по грудень 2024 року. Увесь цей час команда залишалася без виплат і робочих контрактів, покладаючись на взаємну довіру.
У грудні 2024 року домовленості щодо виплат були досягнуті, але повні суми отримали лише троє членкинь команди — виконавча директорка, фінансова менеджерка та менеджерка з комунікацій. Ще двоє отримали часткові виплати, а одна людина на момент цієї заяви залишається без оплати роботи.
Через конфіденційність медіації ми не поширювали інформацію поза командою до січня 2025 року, коли ситуація стала неприйнятною.
6️⃣ Що стало кінцевою точкою?
З січня 2025 року робота команди була заблокована через посилення контролю над ресурсами та рішеннями. Наприклад, були порушені домовленості щодо видання збірки текстів, які перемогли у відкритому конкурсі, а також щодо подорожі учасниць спільноти на міжнародну конференцію CSW69, хоча гроші на це були закладені заздалегідь.
10 березня виконавча директорка без узгодження з командою повідомила, що організація не продовжуватиме співпрацю з координаторкою з розбудови спільноти Лесею Берездецькою, попри численні позитивні відгуки про її роботу від учасни_ць. Того ж дня частині команди було заблокувало доступ до офіційної пошти, Google Диску, Zoom і системи керування сайтом. Запити на пояснення ситуації були проігноровані.
Такі дії ми розцінюємо як безпідставне та одностороннє припинення Анастасією Чеботарьовою та Юлією Гаковою співпраці з рештою команди.
Учасни_ці Мережі поза робочою командою також відкрито засудили ці управлінські рішення, зокрема звільнення координаторки з розбудови спільноти.
7️⃣ Хто такі учасни_ці Мережі?
Ми прагнули вийти за межі простого надання грантів і створили довкола організації інклюзивну спільноту низових інтерсекційних феміністок. Її учасни_ці не лише обмінювалися досвідом, а й використовували свою експертність для підтримки Мережі: входили до комітету з відбору проєктів для надання грантів, оцінювали конкурсні тексти, відбирали кандидаток для адвокаційних поїздок та розробляли цінності організації.
Попри залученість, активіст_ки поза командою та двоє членкинь команди — Леся Берездецька й Інга Дараселія — залишалися неформальними учасни_цями. Тому у 2024 році координаторка з розбудови спільноти разом з активіст_ками розробила механізми партисипації для офіційного членства, яке дозволило б їм брати участь у Загальних зборах — органі, що ухвалює ключові рішення, обирає Правління та може змістити виконавчу директорку.
8️⃣ Чи набули учасни_ці офіційного статусу?
Учасни_ці Мережі дедалі частіше критикували невідповідність між цінностями організації та поведінкою формального керівництва, скаржачись на бюрократизм, ігнорування запитів та затримку в розгляді заяв на членство.
13 березня Правління на чолі з Анастасією Чеботарьовою, Юлією Гаковою та Ганною Манойленко вперше розглянуло заяви активіст_ок на офіційне членство. Рішення приймалося більшістю голосів. Заяви майже всіх активних учасни_ць були відхилені, а деякі навіть не розглядалися. Натомість офіційне членство надали переважно тим грантоотримувачкам, які були мало залучені у спільноту, або й зовсім до неї не входили. Результати голосування не були оголошені, а на запитання керівництво не відповіло. Ганна Манойленко, яка голосувала «за» активіст_ок, також не знала причини відмови.
Отже, організація відмовила понад 15 активіст_кам, які 1,5 року були невіддільною частиною Мережі. Формально це дозволено статутом, але такі дії Правління перекреслили попередню роботу й радикально змінили суть організації.
9️⃣ Що відбувалося після?
28 березня те ж саме Правління проголосувало за виключення Оксани Потапової та Ганни Манойленко з офіційних членкинь Мережі через надумані причини. Це позбавило їх права приймати рішення щодо організації, співзасновницями якої вони є. Процедура порушила статут: одна зі співзасновниць дізналася про плани щодо її виключення лише на засіданні, а іншу взагалі не повідомили про засідання та прийняте рішення.
Згодом про кризу в організації було повідомлено нашого головного партнера – Urgent Action Fund for Feminist Activism.
🔟 Що ще важливо знати?
Ми свідомі того, що виконавча директорка та фінансова менеджерка несуть юридичну відповідальність за організацію через специфіку українського законодавства, що, ймовірно, вплинуло на їхнє бажання отримувати більшу винагороду. Однак у 2024 році пропозиції команди про ротацію або зміну виконавчої директорки, щоби розділити відповідальність, були відхилені.
Ми також визнаємо недоліки статуту, зокрема перебільшені повноваження виконавчої директорки. І розуміємо, що як співзасновниці ми приділили недостатньо уваги створенню правової бази для демократичного врядування.
1️⃣1️⃣ Що далі?
Ми залишаємося відданими тій Мережі, яку побудували разом зі спільнотою низових феміністичних активіст_ок, що працюють з темами СНПК, ГНЗ, психологічної стійкості, феміністичної просвіти, гуманітарної допомоги тощо. Ми стоїмо на принципах інтерсекційного, деколоніального фемінізму та просуваємо бачення прогресивного і справедливого майбутнього для України.
Ми хочемо продовжувати цей шлях разом й активно шукаємо нових партнерів. Якщо ви зацікавлені у співпраці з нами, будь ласка, зв’яжіться через повідомлення тут або залиште коментар. Зверніть увагу, що автор_ки цієї заяви більше не мають доступу до офіційної електронної пошти чи вебсайту організації.
1️⃣2️⃣ Що це за фото?
Тут зображено «мережування» — офлайн-зустрічі команди та спільноти — у 2023 та 2024 роках. Саме цими фото відкривається офіційний сайт Мережі, над яким ми більше не маємо контролю. Обличчя, які ви можете бачити, це частина учасни_ць, чиї заяви на отримання офіційного статусу в організації були відхилені або проігноровані.
✍️ Заяву підписали:
• Оксана Потапова, колишня координаторка з адвокації та співзасновниця «Української Феміністичної Мережі за Свободу і Демократію».
• Ганна Манойленко, колишня головна редакторка та співзасновниця «Української Феміністичної Мережі за Свободу і Демократію».
• Леся Берездецька, колишня координаторка з розвитку спільноти «Української Феміністичної Мережі за Свободу і Демократію».
• Інга Дараселія, колишня менеджерка з комунікацій «Української Феміністичної Мережі за Свободу і Демократію».
• Юлія Сінькевич, фемактивістка.
• Яна Доценко, виконавча директорка феміністичної ГО «Білкіс».
• Світлана Рула, співзасновниця ініціативи «Майстерня Кральова», психологиня.
• Наталя Омельчук, авторка освітнього проєкту «Спогади в коробках».
• Ірина Мусій, засновниця ініціативи «WOMEN UA».
• Ірина Юзик, правозахисниця, фемактивістка.
• Міла Мороз, журналістка, блог «Смілива»
• Тон Мельник, художни_ця, квір-фем активіст_ка, учасни_ця Швейного кооперативу «ReSew».
• Ольга Костіна, лідерка ініціативи «рівні у кривому».
• Таня Винська, співзасновниця ГО «Білкіс».
• Жанна Балагур, співзасновниця ініціативи «Майстерня Кральова», музикантка.
• Олена Кущенко, активістка, журналістка.
• Юлія Лютий-Мороз, активістка ГО «ФЕМСОЛЮШН»
• Анна Кравець, журналістка, подкаст «Захисниця. Imayeci»
• Тетяна Сокольникова, активістка, фасилітаторка, культурна діячка, співзасновниця ініціативи «Political Kitchen Berlin»
• Валерія Бондарєва, співзасновниця та співлідерка ГО «Молодіжна кліматична ініціатива «Розвій».
• Ксеня Термасіна, активістка ГО «Білкіс».
• Анастасія Любов Панькевич, фемактивістка, ініціатива «Коло Рівних».
• Марина Я, активістка ініціативи «SAD»
